Г І Р Х І М П Р О М

Товариство з обмеженою відповідальністю

 

 

 

Наші проекти

Роздільське ДГХП "Сірка"

В 1950 році геологічна партія "Укргазу" знайшла сірку поблизу с.Розділ Миколаївського району Львівської області, що поклало початок планомірному вивченню Передкарпатського сірчаного басейну.

Освоєння Роздільського родовища сірки розпочато в липні 1956 року.

4 листопада 1958 року було видано першу продукцію - сірку. Вже в 1961 році вироблено 474,5тис.т сірки. В 1964 році прийнято рішення про збільшення потужності комбінату до 1,2 млн.т сірки на рік. Проектування доручено "Львівгірхімпроекту" (сьогодні - ТзОВ "Інститут "ГІРХІМПРОМ").

Сировинною базою для другої черги комбінату став Подорожненський кар'єр, будівництво якого розпочалось в 1965 і закінчено в 1972 році. В складі другої черги комбінату запроектовано також отримання молотих вапняків з відходів флотації сірчаної руди.

Знаючи, що запаси самородної сірки обмежені, вже в 60-ті роки увага експлуатаційників і проектувальників була спрямована на прив'язку нових об'єктів: надалі було введено в експлуатацію установку з виробництва 80%-ного змочувального порошку сірки, отримання молотих вапняків з відходів флотації сірчаної руди, введено в дію потужності з виробництва сірчаної кислоти, сірчанокислотний цех №2, виробництво складних мінеральних добрив. Останнім об'єктом, збудованим уже в 90-ті роки, став цегельний завод.

Яворівське ДГХП "Сірка"

В 1970 році генпроектувальником Яворівського гірничо-хімічного комбінату став "Львівгірхімпроект" (сьогодні ТзОВ "Інститут "ГІРХІМПРОМ").

На основі проектів, виконаних "Львівгірхімпроектом" і ВНДПІСіркою, на Яворівському гірничо-хімічному комбінаті введено в експлуатацію рудник ПВС-600, установку ПВС-200 на базі дослідно-промислової установки ПВС-1808, установку ПВС-150 на Староязівській дільниці, три черги ПВС на Немирівському родовищі загальною потужністю 650,0 тис.т.

За проектами інституту на території Яворівського комбінату збудовані наступні об'єкти:

  • кар'єр глибиною 90м і шириною 2,5км;
  • три зовнішніх відвали висотою до 50м для складування розкривних порід, переважно глини і мергелю;
  • гідровідвал об'ємом 95,0 млн.м3 для складування четвертинних відкладень (пісок, супіски, суглинки), що відроблялись методом гідромеханізації;
  • промисловий комплекс для збагачення сірчаної руди та виплавки сірки потужністю 1300,0тис.т сірки на рік;
  • хвостосховища для складування відходів флотації: тимчасове і постійне;
  • хвостосховище біля с.Старичі, де заскладовано 4 млн.м3 хвостів плавок;
  • система відведення поверхневих вод, що включає водосховища на ріках Шкло, Терешка, В.Гноєнець, М.Гноєнець, потоках Безіменний, Руський, Якма, а також трубопроводи, насосні станції і канали;
  • система осушення, що включає насосну станцію в кар'єрі, цех очистки води від сірководню: відстійники, трубопровід, а також накопичувач дренажних вод на р.Хоросниця;
  • два рудники підземної виплавки сірки, що включають технологічні комплекси і видобувні поля, розташовані на північній частині Язівського та західній частині Немирівського родовищ;
  • система комунікацій: залізниці, автодороги, лінії електро- і газопостачання;
  • система технічного водопостачання з водосховищ на ріках Завадівка і М.Гноєнець.

Калуський хіміко-металургійний комбінат (Концерн "Оріана")

До 50-х років розроблялось тільки родовище "Голинь". 1959 року "Львівгірхімпроект" розробив проект Калуського хіміко-металургійного комбінату в складі хімфабрики, шахти "Голинь" та Домбровського кар'єру. Потужність фабрики по руді складала 2,5 млн.т/рік.

Проектування Домбровського кар'єру було пов'язано із складними гідрогеологічними умовами. Відкритий видобуток калійних солей в промислових об'ємах на той час був невідомий ні вітчизняній, ні зарубіжній практиці.

В 1979 році був запроектований рудник "Пійло" на потужність 1,3млн.т.

Окрім калійних добрив на базі переробки калійної руди в Калуші організовано виробництво цінного продукту – магнію.

На базі Калуського хіміко-металургійного комбінату в регіоні утворився один з величезних промислових вузлів України.

Наявність сировини, мереж енерговодопостачання, робітничих кадрів дало можливість зацікавити іноземних інвесторів. Так, ще в 70-х роках за участю німецьких фірм в Калуші було побудовано виробництво аеросилу, а в 1975 році - виробництво поліетилену. Подальший розвиток підприємства пов'язаний з вдосконаленням переробки калійних руд, збільшенням виробництва магнію та утилізації відходів виробництва.

В середині 90-тих років німецька фірма "Лінде" надала концерну "Оріана" технологію та обладнання для цеху з виробництва поліетилену. ТзОВ "Інститут "ГІРХІМПРОМ" виконав роботи, пов'язані з будівництвом інженерних комунікацій, доріг, будівельної частини.

Стебницький калійний завод

В 1986-1987 роках НДПІСіркою був розроблений проект реконструкції заводу. Згідно з рекомендаціями та вихідними даними ВНДІГ була запроектована галургійна схема збагачення з отриманням принципово нової продукції - безхлорного калійно-магнієвого добрива. Відповідно до його складу (30% К2О та 10% МgО) добриву дана назва - калімаг-40.

Здійснення даного проекту дозволяє забезпечити переробку та використання руди з відмовою від непрацездатної технологічної схеми переробки, пов’язаної з викидами шкідливих речовин та виключенням роботи потенційно небезпечного хвостосховища.

При проектуванні реконструкції заводу вперше в практиці передбачено ряд оригінальних технічних рішень.

Так, для збільшення товарного вилучення цінних компонентів з руди передбачено нову технологічну переробку - шетинізацію - підготовку вихідної руди шляхом її гідратації. Для заховання зайвих розчинів, що відкачуються з рудника №2, та накопичуються від атмосферних викидів в існуючому хвостосховищі, розроблена схема їх закачки у відроблені газонесучі горизонти в кількості 250тис.м3 на рік. Для спорожнення хвостосховища та наступної його повної ліквідації розроблена схема закладки порожнин у рудниках хвостами, що накопичені у хвостосховищі, з попереднім їх зневодненням.

До моменту відробки верхніх горизонтів рудників розроблена схема розкриття та видобутку руди останньої частини родовища не згори донизу, а навпаки - знизу догори із заповненням виробленого простору загальними відходами фабрики без попереднього їх обезводнення. Всі технічні рішення, передбачені в проекті, пройшли експертизу спеціалізованих організацій та отримали високу оцінку.

Гаурдакський сірчаний завод (м.Гаурдак, Чарджоуська обл., Туркменія)

Гаурдакське сірчане родовище та організоване на його базі підприємство (разом із Куйбишевським сірчаним заводом) почало працювати в 30-х роках і до 50-х років було основним виробником сірки в Радянському Союзі.

На початку виробництва сірку отримували примітивним способом - шляхом виплавки в ємностях (ретортах) безпосередньо з руди. Пізніше видобуток руди передбачалось здійснювати відкритим кар’єрним способом, а виробництво сірки з неї - флотаційним способом з наступною виплавкою отриманого сірчаного концентрату в автоклавах.

1969 року проектування заводу було повністю передано "Львівгірхімпроекту".

Підприємство розташоване в умовах напівпустелі в сейсмічному районі з широким розповсюдженням засолених просадкових грунтів і періодично повторюваними весною соляними розливами. Це обумовило необхідність прийняття досить складних інженерних рішень при проектуванні споруд та мереж.

"Львівгірхімпроектом" було запроектовано подальше розширення виробництва сірки флотаційним способом з видобутком руди у кількох кар'єрах, а також виробництво сірки новим прогресивним методом підземної виплавки (ПВС). Запроектований також цех розмелювання сірки.

Загальна потужність Гаурдакського сірчаного заводу досягла 525 тис.т/рік, що поставило його на 3-е місце з виробництва сірки в Радянському Союзі після Роздільського та Яворівського гірничо-хімічних комбінатів. Окрім розробки технологічних процесів, інституту було доручено проектування житла та об'єктів соціального призначення, оскільки проектні організації Туркменії не мали можливостей та потужностей для виконання цих робіт.

Виробництво целестину

Поблизу м.Гаурдак знаходиться Арикське родовище целестину. Целестин - дефіцитний мінерал, який вкрай необхідний при виробництві кольорових кінескопів, телевізорів, осцилографів та інших приладів. З метою освоєння родовища та організації виробництва целестину інститутом НДПІСірка була запроектована установка з випуску целестинового концентрату. Концентрат відправлявся на переробні заводи, в тому числі на Констянтинівський хімзавод в Україні.

Дослідно-промислова установка з виробництва мінеральних фосфоритних добрив на основі Ратнівського родовища фосфоритів (Україна, Волинська обл.)

Проект розроблено на основі вихідних даних наукового центру "Гірхімпрому" в 1994 році. Його метою було створення передумов для організації в Україні промисловості з виробництва мінеральних добрив на базі фосфоритної сировини.

Проектом передбачалось організація кар'єру з видобутку руди потужністю 100 тис.т/рік невідмитих фосфоритів та виробництво на основі цієї сировини гранульованих фосфорних добрив з вмістом Р2О5 12% - 41,0 тис.т/рік.

ТЕО комплексного освоєння мінерально-сировинних ресурсів Гаурдак-Кугіганського промислового району

На замовлення Ради Міністрів Туркменської республіки НДПІСіркою було розроблено фундаментальне ТЕО комплексного освоєння району, що примикав до території Гаурдакського сірчаного заводу. Цей район дуже багатий на корисні копалини, їх освоєння мало державне значення не тільки для СРСР, але й для всього Середньоазіатського регіону.

Окрім сірки, у цьому районі (селище Карлюк) знаходиться величезне Карлюкське родовище калійних солей. Поблизу м.Гаурдак знаходяться поклади кам'яної та харчової солей, вапнякове каміння, ангідрити, що залягають і окремо, і в розкривних породах сірчаних кар'єрів, будівельний камінь "Гюша", целестин, напівдорогоцінне каміння типу "Онікс".

У дренажних водах, що відкачуються при підземній виплавці сірки та з кар’єрів, містяться у промислових кількостях елементи бром і йод. Були надані рекомендації щодо кооперації всіх можливих виробництв та вирішення супутніх питань.

Гірничо-збагачувальний комплекс з видобутку та збагачення фосфоритів родовища Абу-Тартур (Арабська Республіка Єгипет)

Освоєння потужного родовища Абу-Тартур протягом багатьох десятиріч було державною проблемою АРЕ.

1977 року франко-швейцарською фірмою "Алусуісе-Софремін" було виконано дорозвідку родовища, а в 1980-1982рр. - попередній проект гірничо-збагачувального комплексу потужністю 7,0млн.т фосфоритового концентрату на рік.

1989 року інститут ВНДПІСірка на замовлення Всесоюзного зовнішньоекономічного об'єднання "Техмашімпорт" приступив до проектування величезного гірничо-збагачувального комплексу потужністю 2,2 млн.т з видобутку фосфоритного концентрату в АРЕ.

За даним проектом інститут був головною проектною організацією, виконував (частково) роль постачальника технологічного обладнання, здійснював авторський нагляд під час будівництва об'єкта. Спеціалістами інституту був здійснений запуск технології збагачення руди з доведенням до проектних показників і переданий в експлуатацію єгипетській стороні.

Родовище Абу-Тартур знаходиться в південно-західній частині АРЕ. Будівництво було підприємства пов'язано із складними умовами пустелі. В цих умовах був запроектований і збудований повний комплекс великого гірничо-хімічного підприємства, що включає:

  • рудник потужністю 4,35 млн.т фосфоритної руди;
  • збагачувальний комплекс на випуск 2,2 млн.т концентрату;
  • хвостове господарство;
  • споруди водопостачання та каналізації;
  • допоміжне господарство.

Проектування було пов'язано з вирішенням складних інженерних завдань. Так, наприклад, для рудника, при практично повній механізації і автоматизації видобувних робіт та внутрішнього шахтного транспорту, була вирішена проблема охолодження шахтного повітря, температура якого без охолодження перевищує 50оС. Серйозні технічні проблеми були вирішені і на збагачувальному комплексі з метою забезпечення максимального вилучення з руди Р2О5.

Величезні роботи здійснив інститут і в питаннях комплектації будови різноманітним обладнанням, починаючи з потужних механізованих видобувних комплексів у лавах, а також у проведенні авторського нагляду спеціалістів-проектувальників за ходом будівництва. Все це забезпечило високі техніко-економічні показники запроектованого підприємства і високу оцінку робіт інституту керівництвом АРЕ.

Підприємство з виробництва цеолітової продукції (ВО "Укрдезактиваціябуд") (Закарпатська обл., Хустський р-н)

Будівництво підприємства передбачено державною програмою України з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Проектування проводилось разом з Асоціацією "Техдисмат". Метою створення підприємства було задоволення потреб в цеолітовій продукції, як добавки для кормів у тваринництві з метою виведення з організму тварин радіонуклідів. Цеоліт також може застосовуватись для дезактивації забруднених земель, для влаштування фільтрів очистки води тощо.

Приморський гірничо-хімічний комбінат (ВО "БОР") (Росія, Приморський край)

Приморське ВО "БОР" є одним з найбільших підприємств гірничо-хімічної промисловості колишнього Радянського Союзу на Далекому Сході.

"Львівгірхімпроектом" було запроектовано ряд важливих цехів та відділень для цього підприємства, зокрема:

  • збагачувальна фабрика та хвостове господарство;
  • відділення виробництва хлорної кислоти;
  • дослідно-промислова установка борату кальцію;
  • цех переробки шламів;
  • склад піротину;
  • цех з виготовлення вапнякової продукції;
  • допоміжне господарство (склади, ремонтне господарство);
  • водопостачання тощо.

В результаті всіх проробок були дані рекомендації про доцільність на той період будівництва та освоєння родовища до утворення передумов більш широкого кооперування цього підприємства в межах Далекосхідного регіону.

Лабінський кар'єр з видобутку валунно-піщаної гравійної суміші (Росія, Краснодарський край)

Техно-робочий проект Лабінського кар'єру розроблений інститутом на замовлення Краснодарського АПК.

Потужність кар'єру на підприємстві складала 300 тис.м3 валунно-піщано-гравійної суміші.

В склад підприємства входять:

  • кар'єр з видобутку суміші;
  • відвальне господарство;
  • прикар'єрний майданчик;
  • об'єкти транспорту і зв'язку;
  • об'єкти водо- та електропостачання;
  • об'єкти кар'єрного водовідливу та водовідведення;
  • дробильно-сортувальна установка - ДСУ.

Підприємство з видобутку сірки на острові Ітуруп (Росія, Курильські острови)

"Львівгірхімпроектом" розроблено детальне техніко-економічне обгрунтування організації промислового підприємства з видобутку сірки на цьому острові Курильської гряди.

В ТЕО розглянуті варіанти переробки руди безпосередньо на острові з отриманням кінцевого продукту - сірки, а також організація кар'єру з транспортування добутої сірки пароплавами на Приморський гірничо-хімічний комбінат (ВО "Бор") в м.Дальнегорськ та інші підприємства материка.

Враховуючи складні кліматичні та географічні умови родовища в ТЕО був розглянутий цілий ряд варіантів розміщення прикар'єрних майданчиків та переробного комплексу, транспортування руди чи сірки в межах острова, а також питання, пов'язані із зовнішніми морськими перевезеннями руди, готової сірки з острова та різноманітних вантажів на острів.

В ТЕО доведена доцільність організації на о.Ітуруп гірничо-хімічного підприємства з видобутком і переробкою сірчаних руд з отриманням на місці товарної сірки в кількості 200 тис.т/рік (1060 тис.т руди) із терміном роботи підприємства 25 років. Також були надані рекомендації щодо можливості нарощування запасів та збільшення термінів служби підприємства, а також заходи щодо зниження капітальних вкладень на будівництво, для забезпечення більш рентабельної роботи та можливості експорту сірки в Японію та інші країни Південно-Східної Азії.

Норільський металургійний комбінат (Росія, м. Норільськ)

ВНДПІСірка приймав участь в розробці ТЕО та проектної документації по генеральній схемі розвитку Норільського гірничо-металургійного комбінату з вирішенням питань охорони навколишнього середовища.

Безпосередньо робоче проектування інститут здійснював за роботами, пов'язаними з виробництвом сірки у складі комбінату. Основними об'єктами, що були запропоновані, - це сірко-плавильний завод та відділення очистки сірки.

Бакуріанське андезитове підприємство (Грузія)

Підприємство запроектоване разом з інститутом "Держгірхімпроект". Підприємство розраховане на крупнотоннажне виробництво андезитової продукції:

  • андезитові вироби (плитки і блоки);
  • андезитовий щебінь;
  • андезитове борошно в суміші з кремнефтористим натрієм.

Чаньвінське підприємство з виробництва вапнякової продукції (Росія, м.Березники)

Підприємство запроектовано разом з інститутом УкрНІІДІПРОХІМ. На ньому здійснюється багатотоннажне виробництво вапнякової продукції:

  • хімкамінь;
  • щебінь;
  • вапнякова мука.

Березниківські калійні комбінати (Росія, Пермська обл.)

Березниківські калійні комбінати (№1 і №2) є найбільш потужними підприємствами з виробництва калійних добрив. По цих об'єктах "Львівгірхімпроект" виконував роботи з проектування окремих крупних цехів на замовлення "Держгірхімпроект":

  • карналітова фабрика;
  • реконструкція сушильного цеху;
  • цех протитечійної промивки, реагентне господарство.

Окрім того, інститутом запроектовані об'єкти допоміжного призначення та ремонтне господарство.

Підмосковний гірничо-хімічний завод (Росія, м.Новомосковськ)

На замовлення інституту "Держгірхімпроект" "Львівгірхімпроектом" розроблено проектну документацію на будівництво крупної збагачувальної фабрики Єгорівського рудника, а також цеху з виробництва вапнякового борошна.

Гірничо-хімічний комбінат Каратау (Казахстан)

Гірничо-хімічний комбінат Каратау – величезне підприємство з видобутку фосфоритних добрив.

"Львівгірхімпроект" у 70-х роках по завданню "Держгірхімпроекту" виконував великий об'єм робіт з проектування дробильно-сортувальної фабрики потужністю 9,0млн.т/рік. В складі фабрики запроектовані дробильний цех руди, склад подрібненої руди, сушильно-помольний цех та інші.

Інститутом запроектовані також об'єкти ремонтного і складського господарства, допоміжні цехи, а також мережі водопостачання та каналізації майданчиків.

Сірчаний завод з дослідною установкою на базі родовища Телага Бодос (Індонезія)

1985 року на замовлення Всесоюзного експортно-імпортного об'єднання "Нафтохімпромекспорт" та Всесоюзного об'єднання "Союззарубіжхімбуд" була розроблена техніко-комерційна пропозиція на будівництво сірчаного заводу з переробки сірчаних руд, що знаходиться в кратері затихлого вулкану в гірничому масиві Телага Бодос.

Виходячи із розвіданих запасів, була запропонована організація виробництва сірки потужністю 45тис.т/рік. В роботі надані рекомендації щодо технології, обладнання та режиму робіт основного виробництва та дослідній установці.

Враховуючи складний мінералогічний склад і високу дисперсність руди, що робить її важкозбагачуваною, запропоновано флотаційну схему збагачення з попередньою промивкою водою і з наступним відстоюванням та нейтралізацією.

Генеральна схема розвитку фосфатної промисловості Сирійської Арабської Республіки до 2000 року

Генеральна схема розроблена в 1988 році по завданню Всесоюзного об'єднання "Техмашімпорт" та інституту "Держгірхімпроект". В роботу включена гірничо-геологічна частина та кар'єрний транспорт.

При цьому розглянуті питання, пов'язані з сировинною базою фосфатної промисловості Сирії: гірничо-геологічні умови розвіданих фосфоритових родовищ, дана оцінка запасів природних фосфатів, придатних для розробки, зазначені технічні засоби для розробки кар'єрів, необхідність та види гірничотранспортного обладнання.

В роботі були надані рекомендації щодо потужності кар'єрів, черговість та розподілення видобутку на них, календарні графіки відробки родовища та кар'єрів, скорочення втрат запасів при будівництві та експлуатації кар'єрів, а також можливості дорозвідки та переведення запасів у більш високі категорії.

Установка з виплавки та нейтралізації сірки на заводі МОА (Республіка Куба)

1984 року по заявці Міндобрив СРСР і завданню інституту "Гіпронікель" НДПІ Сіркою була розроблена передпроектна документація щодо будівництва цеху виплавки та нейтралізації сірки на сірчанокислотному заводі МОА. Потужність цеху - 800 т на добу.

Техніко-економічне обгрунтування будівництва піритового підприємства Бачай

(Республіка В'єтнам)

ТЕО виконано в 1988 році на замовлення генеральної компанії з імпорту комплексного обладнання і техніки "Техноімпорт" (м.Ханой) та Всесоюзного експортно-імпортного об'єднання "Нафтохімпромекспорт" (м.Москва).

Підприємство запроектовано на базі родовища Бачай.

В склад підприємства входять:

  • кар'єр з відвалами розкривних порід і прикар'єрним майданчиком;
  • збагачувальна фабрика;
  • об'єкти загальнозаводського та підсобно-допоміжного призначення;
  • об'єкти водопостачання та електропостачання;
  • хвостосховище.

Кінцевою продукцією підприємства є піритовий концентрат, що містить 45% сірки. Система розробки – транспортна. Хвости флотації складуються у хвостосховищі. Потужність фабрики складає 120 тис.т/рік концентрату.

Техніко-економічні показники, визначені в ТЕО, вказали на можливість та економічну доцільність будівництва підприємств на родовищі Бачай.

Оренбургський газопереробний завод (Росія, м.Оренбург)

Для Оренбургського ГПЗ НДПІСіркою розроблено проектну документацію на будівництво об'єктів з отримання та переробки сірки, яка отримується в процесі очистки природного газу. 

Рачинський гірничо-металургійний комбінат (Грузія, м.Ураві)

За завданням Головгірхімпрому Мінхіму СРСР в 1969 році "Львівгірхімпроектом" виконано проектне завдання і робочі креслення на проведення реконструкції та розширення підземного рудника з видобутку миш'якової руди в складі Рачинського ГМК.

Проектом було передбачено збільшення потужності рудника.

Рудник запроектований в складних умовах на базі Лухумського родовища миш'яку, розташованого на південному схилі головного Кавказького хребта в ущелині ріки Маднис-Геле на висоті 2000-2300м над рівнем моря.

При проектуванні вирішені складні технічні питання, пов'язані з транспортуванням руди до збагачувального комплексу в гірських умовах на відстань 27км (частково підвісною канатною дорогою), електро- та водопостачання, вентиляції та гірничо-видобувних робіт у руднику.

Тенгизьке нафтове родовище (Казахстан)

Нафта Тенгизького родовища підлягає очистці від сірки. Складування, обробка та транспортування сірки, яка отримується при цьому в кількості 314 тис.т/рік, вимагає організації спеціального господарства.

В складі цього господарства НДПІСіркою в 1985 році запроектовані об'єкти:

  • склад рідкої сірки ємністю 7,9тис.т;
  • ремонтно-випробувальний пункт залізничних цистерн на пропускну потужність 42 цистерни за добу (11820 на рік);
  • установка грануляції із спорудами для зберігання та завантаження гранульованої сірки у вагони;
  • потужність установки - 250тис.т/рік;
  • резервний склад грудкової сірки - 11,3тис.т.

1991 року інститутом видана документація на розширення складу рідкої сірки ще на 14 тис.т.

Сірчано-озокеритовий рудник ШОР-СУ (Узбекистан)

НДПІСірка виконав проектну документацію з будівництва досить крупних об'єктів даного рудника. Основними з них є:

  • цех побутової хімії, в асортимент якого входять: плівка поліетиленова, мішечки з плівки, інші вироби з плівки, посудогосподарські вироби, галантерейні вироби з пластмас. Виробництво мало високі техніко-економічні показники, що забезпечувало високий прибуток і швидку окупність капвкладень.
  • цех розмелювання сірки з встановленням устаткування фірми "Нойман-Еллер" (ФРН);
  • комплекс об'єктів допоміжного призначення (овочесховище, майстерні).

Підприємство з видобутку сірки на базі Малетайвоямського родовища (Росія, Камчатська обл.)

В 1974-75 рр. "Львівгірхімпроектом" було розроблено техніко-економічне обгрунтування промислового освоєння Малетайвоямського родовища. Родовище розміщено на території Корякського національного округу в 70км по прямій від східного узбережжя півострова Камчатка, що омивається водами Берингового моря. Умови родовища складні. Морозний період триває 240-250 діб.

Безпосередньо по родовищу протікають дві малі річки, що підлягали відводу.

В ТЕО розглянута можливість організації сірчаного підприємства потужністю 500 тис.т сірки на рік, виходячи з умов забезпечення найближчого споживача - Амурського хімзаводу.

Проведення досліджень ринку сірчаної кислоти і сірки. Розробка техніко-економічної оцінки варіантів виробництва сірки і сірчаної кислоти (Білорусія, м. Новополоцьк)

Проведено дослідження загальних тенденцій виробництва та споживання сірки та сірчаної кислоти певних сортів, визначені потреби в продуктах по регіону. Розглянуто тенденції зміни вимог до якості продуктів, екологічні вимоги до їх виробництва, зберігання, транспортування і споживання. При цьому основна увага приділяється вимогам до продукції сірчаного виробництва. Виявлено основні фірми-патентовласники сучасних технологій виробництва сірки і сірчаної кислоти, які можуть бути використані ВО "НАФТАН". Виконано аналіз результатів досліджень з розробки рекомендацій для установки по регенерації сірчаної кислоти.

ТЕО освоєння волинсько-рівненських родовищ фосфоритів

2000 року Інститут "ГІРХІМПРОМ" за співробітництва із Західно-Українською гірничою компанією (м.Рівне), інститутом мінеральних ресурсів (м.Сімферополь) і відділенням гірничо-хімічної сировини АГН України (м.Львів) за договором з Українським державним зовнішньоекономічним підприємством "Укрзовнішхімпром" виконав ТЕО, при реалізації якого можна в значній мірі покрити дефіцит фосфорних добрив для західних та північно-західних областей України.

Прогнозні ресурси фосфоритів перспективних ділянок Рівненщини складають 36,8млн.т або в перерахунку на 100% Р2О5 - 2,3 млн.т. Найбільш реально видобуток фосфоритів можна здійснювати на Копитківському та Милятинському родовищах. Розвідані поклади даних родовищ залягають на невеликих глибинах, видобуток тут можна освоїти за дуже короткі терміни.

Розробка технологічного регламенту (вихідні дані) на проектування складу сірки

Виконані проекти по сірчаній тематиці при освоєнні Кашаганського родовища нафти в Республіці Казахстан.

Жилянське родовище калійних солей в Актюбінській області Республіки Казахстан

Виконано проектні роботи з будівництва гірничо-збагачувального комбінату на базі Жилянського родовища калійних солей в Актюбінській області Республіки Казахстан.

Стремигородський гірничо-збагачувальний комбінат (Житомирська обл., Коростенський р-н)

Освоєння Стремигородського родовища є важливою державною справою. Мінпром України в 1993 році доручив "ГІРХІМПРОМу" розробити ТЕО будівництва Стремигородського гірничо-збагачувального комбінату.

"ГІРХІМПРОМ" проробив варіанти схем розкриття, розробки родовища та технології переробки руди з метою вибору оптимального з них для забезпечення скорочення вартості та термінів будівництва та підвищення виходу товарного апатитового концентрату за рахунок вдосконалення технологічного процесу.

Також було розглянуто питання використання усіх супутніх корисних копалин: безрудних каолінів для виробництва домішок до цементу, скельного розкриву для виробництва щебеню та піску, п'ятиокису ванадію і скандію в ільменіті, фтору в апатиті.

2012 року інститут «ГІРХІМПРОМ» відновив проектні роботи щодо освоєння Стремигородського родовища апатит-ільменітових руд в Житомирській області.

На даний час виконуються інженерно-вишукувальні та проектно-кошторисні роботи з будівництва кар’єру та технологічного комплексу з переробки апатит-ільменітових руд Стремигородського родовища в Житомирській області Коростенського району.

Межиріченський ГЗК

На даний час виконуються інженерно-вишукувальні та проектно-кошторисні роботи щодо об’єктів Межирічного родовища.

ПАТ «СУМИХІМПРОМ»

На даний час виконуються інженерно-вишукувальні та проектно-кошторисні роботи, роботи з обстеження будівель та споруд ПАТ «СУМИХІМПРОМ».

ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат»

На даний час виконуються проектні роботи щодо капітального ремонту об’єктів ТОВ «Запорізького титано-магнієвого комбінату»

ТОВ «Мотронівський ГЗК»

На даний час виконано значний об’єм підготовчих, вишукувальних, проектно-кошторисних робіт щодо освоєння Мотронівсько-Аннівської ділянки Малишевського родовища

Напишіть нам

Ваше ім'я:

Ваша електронна скринька:

Тема листа:

Повідомлення:


Контакти

+380 32 297 13 77
+380 32 297 13 78
Генеральний Директор
Бодак Павло Михайлович
+38 067 709 44 44
79026, місто Львів, вулиця Стрийська, 98